Одним із відомих методів фізичної терапії, які застосовуються в реабілітації пацієнтів з проявами дискогенного болю є метод Маккензі (The McKenzie method). Ця методика була розроблена в 1981 році Робіном Маккензі, фізіотерапевтом із Нової Зеландії.

Метод Маккензі включає в себе три етапи: оцінка, реабілітація, профілактика. Оцінка проводиться з допомогою рухів, у результаті яких визначається патерн болю і будується алгоритм лікування.

У терапії м’язово-скелетного болю Робін Маккензі виділив три основних синдроми: постуральний синдром – postural syndrome, синдром дисфункції – dysfunction syndrome, і синдром порушення – derangement syndrome. В основному, вправи спрямовані на розгинання, розтягнення і боковий нахил хребта.

Для багатьох це буде дивно, адже, здебільшого, вважають, що такі рухи не можна робити (особливо екстензію (розгинання). Передбачається, що під час флексії (згинання) поперекового відділу хребта пульпозне ядро міжхребцевого диска зміщується назад – дорсально, у сторону спинного мозку. Під час екстензії все відбувається навпаки, пульпозне ядро направляється вперед – вентрально, відбувається ретракція – переміщення пульпозного ядра всередину. У результаті ретракції відбувається зменшення подразнення спинномозкового нерва. Цей процес вважається основною механічною гіпотезою, яка пояснює терапевтичний ефект методу.

Лікування виконується за допомогою обраних вправ.

Під час виконання вправ важливо досягти централізації болю. Біль повинен переміщуватися від периферії до центру (переміщення іррадіюючого болю з нижньої кінцівки до поперекового відділу) і поступово зменшуватися.